Друга половина назви
Колекція: що насправді являють собою антикварні речі Primuseum
Primus — гасова лампа, з якої все почалося понад тридцять років тому, — і понад 3000 предметів ріоплатського побуту, що згодом оселилися на полицях.
Дивіться квитки до Primuseum на GetYourGuide ↗Звідки походить назва
| Що на полицях | Приблизно скільки |
|---|---|
| Гасові примуси Primus — відправна точка колекції | Близько 300 печей |
| Обладнання кафе та барів, врятоване з різних куточків Монтевідео | Меблі, вивіски, обладнання |
| Повсякденні побутові предмети | Пляшки, посуд, лампи та багато іншого |
| Колекція загалом | Понад 3 000 експонатів |
Назва, що походить від бренду печі
«Primuseum» — це поєднання слів «Primus» і «museum». Primus — це шведський бренд гасових кухонних плит та обігрівачів, які колись були звичним явищем у домівках, кафе та на робочих місцях по всій Південній Америці, перш ніж у середині XX століття їх витіснили електричні та газові прилади. Колекція ресторану налічує близько 300 таких плит різних розмірів і моделей — саме навколо них усе й будувалося, і вони досі дають назву закладу, хоча нині становлять лише невелику частку того, що стоїть на полицях.
Тридцять років колекціонування
Колекція належить родині Маццоні, яка започаткувала її з примусів Primus понад три десятиліття тому й продовжувала поповнювати — не як формальна музейна програма придбань із куратором і каталогом, а так, як зазвичай зростає родинна колекція: річ за річчю, розпродаж за розпродажем, аж поки не заповнила цілий особняк. Саме ця невимушена, накопичувальна атмосфера й робить її справжньою колекцією, а не тематичним декором, створеним для ресторану.
Сам будинок є частиною колекції
Будівля датується 1870 роком і розташована на розі вулиць Перес Кастельяно та Вашингтон у Сьюдад-В'єха, історичному центрі Монтевідео — за збігом обставин, саме в те саме десятиліття Таннат, виноградний сорт, який нині подають до вечері, уперше прибув до Уругваю з Франції. Це справжній ріоплатентський особняк XIX століття, а не тематичний ресторан, збудований під старовину; висота кімнат, оригінальна підлога та пропорції вікон творять атмосферу не меншою мірою, ніж будь-що з того, що насправді стоїть на полицях.
Що насправді на стінах, під якими ви сидітимете
Поза плитою: меблі, емалеві вивіски та деталі інтер'єру, врятовані з історичних кафе й барів Монтевідео, а також повсякденні предмети — пляшки, посуд, лампи, годинники та хатні речі, — які відтворюють звичайне життя ріоплатського дому й кафе, а не вишукане мистецтво чи антикваріат музейного рівня. Усе це радше скидається на величезне, щільно заставлене горище, ніж на кураторську експозицію, і саме в цьому суть: це свідчення того, як люди насправді жили, пили й готували, а не зібрання, складене, щоб вражати.
Приватна колекція, а не публічний музей
Окремого денного квитка на саму колекцію немає — заклад відчиняється з четверга по неділю з 20:30, на вечерю та шоу, і саме тоді ви її оглядаєте. Сприймайте це як частину вечері, а не як музей, який можна відвідати самостійно раніше того ж дня; якщо роздивлятися антикваріат при денному світлі для вас важливіше за вечір танго, то в Монтевідео це не той спосіб, а в Ciudad Vieja є інші, звичніші музеї зі звичайними денними годинами роботи.
На що звернути увагу за своїм столиком
Коли по кімнатах розставлено понад 3000 предметів, варто справді роздивитися те, що стоїть на полицях найближче до вашого місця, а не намагатися охопити всю колекцію одразу — за одну вечерю це все одно навряд чи можливо; лампа, набір пляшок, стара кавова вивіска — кожен предмет несе маленьку конкретну історію, навіть якщо ресторан не підписує кожен із них так, як це зробив би формальний музей.